13 лютого 2024 року  на базі Кременецької гімназії № 3 були проведені змагання з туризму та спортивного орієнтування в закритих приміщеннях серед шкіл Кременецької міської територіальної громади, присвячені пам’яті  ГЕРОЯ-ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ АНДРІЯ САВЧУКА. 

Під час урочистого відкриття змагань пам’яті загиблого героя до присутніх звернувся міський голова Андрій Смаглюк, друзі та колеги Андрія Богдановича. Також переглянули фільм-спогад про життєвий шлях загиблого.

Діти змагались у двох вікових групах: 5-7  та 8-11 класи.

У напруженій боротьбі учасники змагань виборювали перемогу.  А перемоги були гідні.

За підсумками роботи журі:

1. Старша вікова група:

 ІІІ місце -  команди Підлісецької гімназії та ОЗ Горинська ЗОШ І-ІІІ,

ІІ  місце - команда Кременецького академічного ліцею  імені У. Самчука,

І місце - команда Волинського ліцею імені Нестора Літописця.

2.  Молодша вікова група:

ІІІ місце - команди Кременецької класичної та Плосківської гімназій,

ІІ місце -  команди Кременецької  ЗОШ ЗОШ І-ІІІ ст. №4 та Підлісецької гімназії,

І місце - команди Кременецької  гімназії №3 та Волинського ліцею імені Нестора Літописця.

Усі учасники змагань були нагороджені кубками, медалями та грамотами, які надали начальник відділу у справах, сім'ї молоді та спорту Кременецької міської ради Станіславенко А. В,  начальник відділу освіти Кременецької міської ради Щербатюк Н. Ю. та директор ЦПРПП Якимович Л. С.

Дякуємо   за сприяння у проведенні змагань директору Кременецької гімназії №3, представникам команд та суддям на етапах, а також усім, хто допоміг придбати іменного кубка.

ДЯКУЄМО ЗА ВАШІ ДОБРІ СЕРДЦЯ!

Адже людина живе доти, доки про неї  пам'ятають...

Бажаємо спортсменам нових відкриттів, цікавих маршрутів. Нехай компас долі завжди вказує на благополуччя та успіх.

Усім бажаємо мирного неба, а нашим героям-захисникам - повернутись живими до своїх домівок.

















 Ти як, російська дівчинко? Привіт!

Напевно, ти за татом сумувала?

А я померла в юних десять літ,

Твоя сім’я моє життя забрала.


Твій тато мою маму шматував,

І так безжально бив її ногами.

У неї всі прикраси він забрав,

Вони, напевно, вже в твоєї мами!


У моїх вушках й досі її крик,

Який ставав тихішим і тихішим.

А потім голос мами просто зник.

Її нема. Не витримала більш.

Прокоментуй